Школа Апостольства Мирян

імені Слуги Божого Станіслава Шульмінського

була заснована Отцями Паллотинами.

Життєвими ідеалами Отців Паллотинів являються ідеали їх засновника - Святого Вікентія Паллотті. Вони зобов’язуються оживлювати віру і християнську любов між католиками, а також розбуджувати в них переконання щодо їхнього покликання до апостольства і його реалізації. Отці Паллоттини прикладають усі зусилля для зміцнення єдності між католиками і заохочують їх до апостольської діяльності в Церкві, аби її місія була більш ефективнішою. Для того, щоб люди пізнавали Бога, щоб збільшувалась кількість і якість віруючих, є важливим, щоб миряни займались євангелізацією, а для цього потрібно, щоб вони отримали необхідну освіту.

Тому, в 2003 році з благословення єпископа Броніслава Бернацького та з фінансової допомоги благодійної організації “Реновабіс”, розпочала свою діяльність Школа, про мету якої говорить сама її назва – Школа Апостольства Мирян. Ідеаторами та засновниками ШАМ були отець Анатолій Сіцінський SAC та мирянин Олександр Доброєр.

У перші роки існування ШАМ її засновники намагалися зрозуміти та відповісти на потреби мирянської освіти. Тому з часом, розуміючи наскільки важливим в житті віруючої людини є знання Святого Письма та усвідомлюючи складність соціальних проблем в сучасному суспільстві, в 2005 році, в Школі сформувалися два основні напрямки-факультети: біблійний та соціальний. Було також визначено термін навчання – два роки.

Викладачами в ШАМ були запрошені миряни та священики з вищою богословською освітою, котрі викладають в духовних семінаріях та інших наукових і пастирських центрах в Україні та за її межами, а також науковці з державних вищих учбових закладів та співпрацівники громадських організацій.

Окрім цього ШАМ постійно організовує та допомагає в організації різних акцій, багато з яких мають екуменічний характер. Завдяки діяльності Школи відбуваються різні екуменічні зустрічі, почала працювати Духовна Рада різних конфесій в Одесі, відбувся третій Міжнародний конгрес теологів (богословів) Центральної та Східної Європи. Школа також організувала перший конгрес мирян в Україні, на якому головував Нунцій Апостольський в України архієпископ Іван Юркович.

О.Станислав Шульминский SAC (1884-1941)

- мученик за веру и единство -

О. Станислав Шульминский родился 10 июля 1894 года в Одессе. Среднее коммерческое училище он окончил в Каменце Подольском. Рано открылось в нем желание священства. В 1918 году Станислав поступил в духовную семинарию в Житомире. В связи с большевистской революцией, он был переведен в духовную семинарию в Тарнове. Рукоположение в священство принял 1923 года.

Уже во время учебы в семинарии в нем укоренилась потребность посвятить себя великому делу воссоединения Православной Церкви с Католической Церковью. Будучи рукоположен, он сразу же выразил желание начать пастырскую работу на территории Советского Союза.

1928 года он вступил в новициат конгрегации отцов паллотинов в Олтажеве. 1932-1939 гг. был профессором и духовником в высшей семинарии паллотинов в Сухарах и в Олтажеве. Там он преподавал восточное богословие.

Чтобы расширить круг священников и мирян, заинтересованных работой по воссоединению христиан, о. Шульминский в 1937 году основывает организацию под названием "Апостолат Единства".

Отец Шульминьский был человеком, целиком направленным на Бога, что сам выразил так: "Господь Бог – первый, потом все остальное". Он сильно чувствовал Божье Величие, это побуждало его к чествованию Бога. Постановил раскаиваться в грехах не только потому, что сам обидел Бога, но, прежде всего, потому, что Бог был обижен им. Также постановил работать для людей не только для того, чтобы их обратить, но, прежде всего чтобы Бога как можно больше прославляли и очень сильно любили. Писал: «Господи, Ты так велик, Ты воистину существуешь, Ты заслуживаешь этого».

Мученический путь для о. Шульминского начался в 1939 году, когда он был направлен служить в новой миссии паллотинцев в Окопах Святой Троицы, находящихся вблизи границы с Советским Союзом. Из-за начавшейся войны он не доехал до этого места, но в октябре 1939 года направился на восток через Луцк и Дубно, где простился с семьей, и добрался до Новогрудка. Там он был арестован советскими властями и помещен в тюрьму в Барановичах. После почти годового следствия, обвинявшего его в том, что он - шпион Ватикана, он был приговорен к 5 годам лагерей, как социально опасный элемент. В августе 1940 года он был направлен в суровый трудовой лагерь в Ухте, около Белого Моря.

Как узник о. Шульминский также руководился своими миссионерскими намерениями. Тяжелый труд, голод и унижения он считал жертвой, каждодневно приносимой Богу ради воссоединения Православия с Католической Церковью. Он героически служил другим заключенным, хлопотал об их освобождении, тайно исповедовал, совершал Св. Мессу, духовно укреплял узников, был для них всех добрым самаритянином. А когда, после начала немецко-советской войны, в 1941 г. попал под амнистию, то открыто заявил, что он священник, и добровольно остался с другими в лагере, чтобы и дальше служить страдающим, сильно нуждающимся в священнике.

Умер он 27 ноября 1941 года, вследствие истощения, тяжелых условий лагерной жизни и перенесенных прежде мучений. Его останки покоятся там, на этой суровой земле.