Школа Апостольства Мирян

імені Слуги Божого Станіслава Шульмінського

була заснована Отцями Паллотинами.

Життєвими ідеалами Отців Паллотинів являються ідеали їх засновника - Святого Вікентія Паллотті. Вони зобов’язуються оживлювати віру і християнську любов між католиками, а також розбуджувати в них переконання щодо їхнього покликання до апостольства і його реалізації. Отці Паллоттини прикладають усі зусилля для зміцнення єдності між католиками і заохочують їх до апостольської діяльності в Церкві, аби її місія була більш ефективнішою. Для того, щоб люди пізнавали Бога, щоб збільшувалась кількість і якість віруючих, є важливим, щоб миряни займались євангелізацією, а для цього потрібно, щоб вони отримали необхідну освіту.

Тому, в 2003 році з благословення єпископа Броніслава Бернацького та з фінансової допомоги благодійної організації “Реновабіс”, розпочала свою діяльність Школа, про мету якої говорить сама її назва – Школа Апостольства Мирян. Ідеаторами та засновниками ШАМ були отець Анатолій Сіцінський SAC та мирянин Олександр Доброєр.

У перші роки існування ШАМ її засновники намагалися зрозуміти та відповісти на потреби мирянської освіти. Тому з часом, розуміючи наскільки важливим в житті віруючої людини є знання Святого Письма та усвідомлюючи складність соціальних проблем в сучасному суспільстві, в 2005 році, в Школі сформувалися два основні напрямки-факультети: біблійний та соціальний. Було також визначено термін навчання – два роки.

Викладачами в ШАМ були запрошені миряни та священики з вищою богословською освітою, котрі викладають в духовних семінаріях та інших наукових і пастирських центрах в Україні та за її межами, а також науковці з державних вищих учбових закладів та співпрацівники громадських організацій.

Окрім цього ШАМ постійно організовує та допомагає в організації різних акцій, багато з яких мають екуменічний характер. Завдяки діяльності Школи відбуваються різні екуменічні зустрічі, почала працювати Духовна Рада різних конфесій в Одесі, відбувся третій Міжнародний конгрес теологів (богословів) Центральної та Східної Європи. Школа також організувала перший конгрес мирян в Україні, на якому головував Нунцій Апостольський в України архієпископ Іван Юркович.


Отець Станіслав Шульмінський SAC

- мученик за віру і єдність –

О. Станіслав Шульмінський народився 10 липня 1894 року в Одесі. Середнє комерційне училище він закінчив у Кам'янці-Подільському. Рано відкрилося в ньому бажання священства. У 1918 році Станіслав вступив у духовну семінарію в Житомирі. У зв'язку з більшовицькою революцією, він був переведений у духовну семінарію у Тарнові. Рукоположення у священство прийняв 1923 року.
Уже під час навчання в семінарії в ньому укоренилася потреба присвятити себе великій справі возз'єднання Православної Церкви з Католицькою Церквою. Після рукоположення, він одразу ж виразив бажання почати пастирську роботу на території Радянського Союзу.

1928 року він вступив у новіціат конгрегації отців паллотинів в Олтажеві. 1932-1939 р. був професором і духівником у вищій семінарії паллотинів у Сухарах і в Олтажеві. Там він викладав східне богослов'я.
Щоб розширити коло священників і мирян, зацікавлених роботою по возз'єднанню християн, о. Шульмінський у 1937 році засновує організацію під назвою "Апостолат Єдності".

Отець Шульмінський був людиною, цілком спрямованою на Бога, що сам виразив так: "Господь Бог - перший, потім все інше". Він сильно відчував Божу Велич, це спонукало його до ушановування Бога. Постановив каятися в гріхах не тільки тому, що сам скривдив Бога, але, насамперед , тому, що Бог був скривджений ним. Також постановив працювати для людей не тільки, щоб їх навернути, але, насамперед щоб Бога якнайбільше прославляли і дуже сильно любили. Писав: "Господи, Ти такий великий, Ти воістину існуєш, Ти заслуговуєш цього".
Мученицький шлях для о. Шульмінського почався в 1939 році, коли він був направлений служити в новій місії паллотинців в Окопах Святої Трійці, що знаходяться поблизу кордону з Радянським Союзом. Через війну, що почалася, він не доїхав до цього місця, але в жовтні 1939 року направився на схід через Луцьк і Дубно, де попрощався з родиною, і добрався до Новогрудка. Там він був арештований радянською владою і поміщений у в'язницю в Барановичах. Після майже річного слідства, що обвинувачувало його в тім, що він - шпигун Ватикану, він був присуджений до 5 років таборів, як соціально небезпечний елемент. У серпні 1940 року він був направлений у суворий трудовий табір в Ухті, біля Білого Моря.

Як в'язень о. Шульмінський також керувався своїми місіонерськими намірами. Важку працю, голод і приниження він вважав жертвою, яку щоденно приносив Богу заради возз'єднання Православ'я з Католицькою Церквою. Він героїчно служив іншим ув'язненим, клопотав про їхнє звільнення, таємно сповідав, відправляв Св. Месу, духовно зміцнював в'язнів, був для них усіх добрим самаритянином. А коли, після початку німецько-радянської війни, у 1941 р. потрапив під амністію, то відкрито заявив, що він священник, і добровільно залишився з іншими в таборі, щоб і далі служити страждаючим, які сильно потребували священника.
Помер він 27 листопада 1941 року, унаслідок виснаження, тяжких умов табірного життя і перенесених раніше мук. Його рештки спочивають там, на цій суворій землі.